Історія села

Село Бобрик

Походження назви с.Бобрик не викликає багато тлумачень. Згідно з переказом село названо за іменем першого поселенця - Бобра. За невисокий зріст його прозвали Бобриком.

Перепис 1858 року фіксує тут болото Трубайло протяжністю 54 версти. Теж джерело називає і річку Бобрик. Офіційно згідно з польськими джерелами, Бобрик засновано близько 1610р. У 1897 році село налічувало 308 дворів і 1627 жителів.

На 1963 рік в селі було уже 753 двори і 2565 чоловік населення. Більшість населення була зайнята в сільському господарстві.Поступово у 70-80х роках, кількість жителів що працювали в Києві і Броварах, зростає. У 1959 році об'єднанні колгоспи ім. «Сталіна» та «Шлях Леніна» реорганізовано в радгосп «Бобрицький». Будувалась нова школа,яка була відкрита в 1971р., клуб, медична амбулаторія, магазини. У 90-х роках в селі було побудовано нову кам'яну церкву.

Бобричани пам'ятають свої видатних односельчан:

Лисенка Федора Івановича, володів у Бобрику тридцятьма дворами і Вінницею як ранговими маєтностями, який був прапрадідом відомого композитора Миколи Віталійовича Лисенка.

Білогуба Миколу Даниловича – його мрією було стати таким як Чкалов. Під час Великої Вітчизняної війни 19 червня 1941року вперше над територією радянського союзу було збито фашистський літак і людиною, яка це зробила, був М.Д.Білогуб.

Нагородженний орденом Суворова ІІІ-ступеня. В одному з боїв втратив руку, але не залишив службу і став викладачем танкового училища.

Разом із жителями села переживав тяжкі роки окупації і Гутник Іван Сергійович. Зі звільненням Бобрика у вересні 1943 року був призваний до лав Червоної Армії.  Нагородженний Орденм Слави, Вітчизняної війнии та 14-ма медалями. По закінченні війни брав активну участь у відбудові рідного села.До 2003 року був головою ради ветеранів Бобрика.

У 1925р у Бобрик переїхала сім'я Свірських.

Катерина закінчила Бобрицьку семирічну школу і мала наміри продовжити навчання. Але плани перервала війна. Влітку 1942 року її в числі інших 200 бобричан вивезено на примусові роботи та територію третього рейху. Через деякий час вона стає членом підпільної антифашистської організації. Однак німецька таємна поліція викрила підпільну організацію, і її з'язківця, Свірську Катерину Владиславівну було схоплено. На допитах вона не видала ні партизан, ні зв'язківців і померла від тортур. До кінця війни залишалось два місяці.

Одна із вулиць названа ім'ям нескореної підпільниці К.В Свірської.

Народилась, закінчила школу, працювала в радгоспі, вийшла заміж та народила дев'ятеро дітей, наша видатна мати –героїня Проценко Надія Миколаївна. Всі діти стали дорослими, здобули освіту. У більшості з них уже є свої сім»ї. За цей материнський подвиг Надія Миколаївна нагороджена орденом «Матернська слава» І,ІІ,ІІІ ступенів та «Медаллю материнства» І,ІІ,ІІІ ступенів. 

Наше сьогодення:

На даний час в с.Бобрик та с.Фрунзівка Бобрицької сільської ради проживає 2029 жителів, 902 двори. З них працюють в Києві та Броварах 717чоловік. Кількість багатодітних родин зросла до18 сімей.

В Бобрицькій ЗОШ навчається більше 300 учнів. На базі школи проводяться спортивні змагання як районного так і міжнародного рівнів з баскетболу, настільного тенісу,волейболу,широко розвивається спортивний туризм. Функціонує дитячий садок «Колосок» який приймає 70 дошкільнят.

Спираючись на свій багатосотлітній досвід, долаючи трудносщі, село іде в перед а його жителі разом з мільйонами інших громадян будують нове майбутнє нашої держави.